В Україні готують серйозне оновлення системи грошового забезпечення військових. За попередньою інформацією, уряд працює над проєктом постанови, який може суттєво збільшити виплати для окремих категорій захисників.

Йдеться насамперед про військовослужбовців, які виконують бойові завдання безпосередньо на передовій, або іншими словами – штурмовиків. Саме для них можуть передбачити найвищі суми – до 460 000 гривень на місяць. У цю суму входитиме не лише основне грошове забезпечення, а й бойові доплати, надбавки за ризик та винагороди за знищену техніку противника.

За даними джерел, документ наразі проходить етап міжвідомчого погодження. Головна мета ініціативи – посилити мотивацію військових, які щодня працюють у найнебезпечніших умовах та беруть участь у бойових діях проти російських окупантів.

Нині максимальні виплати для військових на лінії фронту можуть становити приблизно 200-250 тисяч гривень на місяць. Якщо новий порядок затвердять, для частини захисників суми можуть зрости більш ніж на 80%.

Водночас розмір виплат залежатиме від конкретних завдань, рівня ризику, місця служби та участі у бойових діях. Тобто максимальні 460 000 гривень отримуватимуть не всі військові, а лише ті категорії, для яких передбачать найвищі доплати.

Очікується, що Кабмін може розглянути відповідний проєкт уже в червні 2026 року. Якщо рішення ухвалять, новий механізм нарахування виплат може запрацювати з липня.

За попередньою інформацією, фінансування планують забезпечити за рахунок внутрішніх ресурсів держбюджету, який переглянули з урахуванням потреб оборонного сектору. Уряд також паралельно працює над розширенням соціальних гарантій для родин загиблих військових та вдосконаленням виплат у разі поранення.

Остаточні умови нової системи мають оприлюднити після затвердження постанови. До цього часу йдеться саме про підготовку рішення, а не про вже чинні виплати.

В Україні завершилася дія тимчасової програми державного кешбеку за пальне. Нарахування коштів припинили 31 травня 2026 року, однак українці, які встигли накопичити гроші, ще можуть ними скористатися.

Головний дедлайн – 30 червня 2026 року включно. Саме до цієї дати потрібно витратити залишок кешбеку. Після цього невикористані кошти автоматично повернуть до державного бюджету.

Коли завершилася програма

Кешбек за пальне запустили 20 березня 2026 року як тимчасовий антикризовий механізм підтримки водіїв. Причиною стало зростання світових цін на нафтопродукти, яке вдарило і по українському ринку.

Програма пропрацювала трохи більше двох місяців і офіційно завершилася 31 травня. За цей час нею скористалися майже 2,3 млн українців, а до системи долучилися понад 220 операторів АЗС по всій країні.

До якого числа треба витратити гроші

У міністерстві пояснили, що після завершення програми накопичений кешбек не згорає одразу. Українці мають ще місяць, щоб використати ці кошти.

Останній день для витрат – 30 червня 2026 року. Якщо до цього часу гроші залишаться на рахунку, вони будуть автоматично повернуті до держбюджету. Тому водіям радять не чекати останніх днів, а заздалегідь використати нараховану суму.

На що дозволено витратити кешбек

Отримані за пальне кошти можна спрямувати на кілька напрямків. Зокрема, ними дозволено оплачувати комунальні послуги, купувати ліки, книжки та товари українського виробництва.

Також кешбек можна використати для благодійності або перерахувати на підтримку ЗСУ. Тобто гроші не обов’язково витрачати саме на автомобільні потреби – їх можна спрямувати на базові витрати або допомогу армії.

Скільки повертали водіям

Кешбек нараховувався автоматично під час безготівкової оплати пального на АЗС, які брали участь у програмі. Розмір повернення залежав від типу пального:

• 15% – за дизельне пальне;
• 10% – за бензин;
• 5% – за скраплений газ.

За даними міністерства, більшість учасників програми – це власники бюджетних автомобілів. Їхня частка становила 91% від усіх користувачів паливного кешбеку.

Що буде з «Національним кешбеком»

Водночас завершення паливної програми не означає скасування всього проєкту «Національний кешбек». Загальна програма продовжує працювати у звичному режимі.

Нею вже користуються понад 5 млн українців, які отримують часткове повернення коштів за купівлю товарів українського виробництва. Нараховані гроші можна витрачати на комунальні послуги, транспорт, мобільний зв’язок, ліки, культурні послуги або підтримку українських військових.

Максимальна сума виплати за програмою «Національний кешбек» становить до 3 тисяч гривень на місяць.

В Україні дедалі гучніше говорять про проблему, яку довгий час намагалися не помічати. Йдеться про лудоманію – залежність від азартних ігор, яка під час війни набула особливо небезпечних масштабів.

За даними Liga.net, країна переживає прихований сплеск ігрової залежності. Якщо раніше вважалося, що до азартних ігор найчастіше потрапляють люди з фінансовими чи психологічними проблемами, то зараз ситуація змінилася. У зоні ризику опинилися топменеджери, айтівці, студенти, підприємці та військові.

Причина не лише в доступності онлайн-казино. Під час війни вони для багатьох стали не просто розвагою, а швидким способом втекти від реальності. Людина відкриває телефон, робить ставку, отримує короткий сплеск емоцій – і на кілька хвилин забуває про тривогу, втому, обстріли, втрати чи фінансовий тиск. Але саме в цьому і пастка: чим сильніший стрес, тим легше мозок «підсаджується» на швидкий дофамін.

Особливо гостро ця тема прозвучала у 2024 році, коли військовослужбовець 59-ї бригади Павло Петриченко створив петицію про обмеження роботи онлайн-казино. Вона дуже швидко набрала необхідні 25 тисяч голосів і змусила владу реагувати.

Тоді суспільство шокували історії про військових, які програвали в онлайн-казино не просто зарплату, а сотні тисяч гривень. Петриченко розповідав, що в суміжних підрозділах були випадки, коли люди втрачали від пів мільйона до мільйона гривень, залазили в борги, брали мікрокредити, а потім їхні родини змушені були надсилати їм гроші навіть під час служби.

Саме тоді в інформаційному просторі з’явилося гучне порівняння: українці за рік могли програти в онлайн-казино в рази більше, ніж задонатили на ЗСУ. Ця фраза стала символом проблеми – країна збирає кошти на дрони, авто й амуніцію, а паралельно мільярди гривень осідають у гральній індустрії.

Після суспільного резонансу президент Володимир Зеленський ввів у дію рішення РНБО щодо протидії негативним наслідкам онлайн-азарту. Документ передбачав обмеження реклами азартних ігор, заборону використання символіки ЗСУ у рекламі казино, боротьбу з нелегальними сайтами, ліміти для гравців, контроль часу у грі та заборону військовим брати участь в азартних іграх під час воєнного стану.

Згодом держава посилила контроль над ринком. Було підписано закон №9256-д, який передбачив ліквідацію КРАІЛ та створення нового регулятора. Також почали говорити про автоматичне блокування доступу військових до азартних ігор через перевірку в реєстрах. Ідея проста: якщо людина є військовослужбовцем або вже має обмеження на участь в азартних іграх, система має не допустити її до гри.

Проте сама заборона не вирішує проблему повністю. Лудоманія – це не просто «слабкість характеру» і не звичайне бажання легко заробити. Це залежність, яка часто росте на фоні стресу, самотності, тривоги, виснаження та відчуття безсилля.

Для військових ризик ще вищий. На фронті людина живе в постійній напрузі, часто не має нормального відпочинку, а телефон стає єдиним доступним способом швидко відволіктися. Онлайн-казино цим користуються: яскрава реклама, бонуси, миттєві ставки, ілюзія контролю та відчуття, що «ще трохи – і відіграюся».

У цивільному житті ситуація не менш небезпечна. Айтівці та топменеджери можуть мати високі доходи, але саме це іноді створює ілюзію безпеки: мовляв, кілька тисяч гривень – не проблема. Потім ставки ростуть, програші збільшуються, а людина вже не грає заради виграшу, а намагається повернути втрачене.

Студенти також потрапляють у пастку через доступність онлайн-ігор і бажання швидких грошей. Для молодих людей це може виглядати як легкий спосіб «підняти» кошти, але на практиці часто закінчується боргами, конфліктами з родиною та психологічними проблемами.

Фахівці попереджають: перші тривожні сигнали – це постійні думки про гру, спроби приховати ставки, позики «до зарплати», бажання відігратися після програшу, різкі перепади настрою та зникнення грошей без зрозумілого пояснення.

Найгірше, що лудоманія часто залишається прихованою до останнього. Людина може ходити на роботу, служити, навчатися, спілкуватися з близькими, але всередині вже жити в борговій ямі та постійному страху.

Саме тому Україні потрібні не лише заборони і блокування сайтів. Потрібна нормальна система допомоги – психологічна підтримка, реабілітація, робота з родинами, контроль реклами та реальна відповідальність для грального бізнесу, який заробляє на людській вразливості.

Онлайн-казино давно перестали бути просто «розвагою на вечір». В умовах війни вони стали небезпечною дофаміновою пасткою, яка б’є по грошах, психіці, родинах і навіть обороноздатності країни. І якщо цю проблему далі замовчувати, рахунок буде йти вже не лише на мільярди гривень, а й на зламані життя.