Німеччина готує нові правила для українців, які вперше звертатимуться за тимчасовим захистом. Відповідний проєкт постанови вже зареєстрований 12 серпня у Бундестазі, однак станом на зараз він ще не набув чинності. Документ має визначити, як саме Німеччина застосовуватиме нові правила ЄС щодо прийому українців.

Водночас у проєкті підтверджується продовження тимчасового захисту для українців до 4 березня 2028 року. Важливо, що нові обмеження стосуватимуться насамперед людей, які лише планують приїхати до Німеччини та оформити захист. Для тих, хто вже має чинний статус, ці зміни не повинні застосовуватися таким самим чином.

Одне з нововведень стосується українців, які вже отримували тимчасовий захист в іншій країні ЄС. У документі зазначається, що такі люди не матимуть права повторно отримувати дозвіл на проживання за §24 у Німеччині в межах передбаченого спрощеного порядку. Тобто можливість просто переїхати з однієї країни ЄС до Німеччини та повторно оформити тимчасовий захист може бути обмежена.

Окремо прописані правила для українців, які підлягають військовому обов’язку. Згідно з проєктом, безвізовий в’їзд до Німеччини з метою отримання тимчасового захисту буде можливий для тих осіб, які виконують свої військові обов’язки в Україні та можуть підтвердити, що під час виїзду з країни вони не порушували відповідних правил.

При цьому йдеться не лише про чоловіків. У формулюванні документа використовується поняття «особи», тобто правило потенційно стосується всіх, хто має відповідні військові обов’язки.

Цікавим моментом є те, яким чином пропонується підтверджувати виконання військового обов’язку. У документі згадуються два варіанти.

Перший – відповідний штамп у документі, що посвідчує особу. Другий – пред’явлення інформації з українського застосунку «Резерв+», де має бути видно, що людина виконує військовий обов’язок і на момент виїзду не порушувала встановлених вимог.

Таким чином, для нових заявників особливо важливими можуть стати документи, що підтверджують законність виїзду з України.

У проєкті також передбачено додаткове уточнення: військовий обов’язок може вважатися виконаним і в ситуаціях, коли людину було звільнено від відповідного обов’язку. Тобто сам факт наявності військового обов’язку ще не означає автоматичну відмову у в’їзді – значення матиме те, чи виконані встановлені Україною вимоги та чи може людина це підтвердити.

Водночас остаточні правила ще не діють. Документ, зареєстрований 12 серпня, є проєктом, тому його положення можуть змінитися під час подальшого ухвалення. Очікується також окреме офіційне роз’яснення Федерального міністерства внутрішніх справ Німеччини, яке має деталізувати порядок застосування нових норм на практиці.

Отже, головна зміна стосуватиметься саме нових шукачів захисту. Німеччина планує чіткіше перевіряти, чи має людина право на тимчасовий захист, чи не отримувала його раніше в іншій країні ЄС та, у відповідних випадках, чи виконала військові обов’язки під час виїзду з України.

Водночас для українців, які вже перебувають у Німеччині та мають чинний тимчасовий захист, проєкт передбачає його продовження до 4 березня 2028 року.

Багато чоловіків можуть бути мобілізовані незаконно через помилку або халатність працівників ТЦК. Наприклад, людина має чинну бронь чи відстрочку, але її все одно направляють на ВЛК та призивають до війська. Чи можна після цього скасувати мобілізацію? Українські суди вже дали на це відповідь, але вона не є однозначною.

Показовою є справа №400/11496/24. Чоловік працював на критично важливому підприємстві та мав чинне бронювання до 22 липня 2025 року. Попри це, 19 листопада 2024 року його призвали на військову службу. ТЦК мав інформацію про бронювання, але не врахував її.

Миколаївський окружний адміністративний суд 28 лютого 2025 року задовольнив позов чоловіка. А 3 червня 2025 року П’ятий апеляційний адміністративний суд залишив це рішення в силі. Суд визнав наказ ТЦК про мобілізацію протиправним та зобов’язав військову частину звільнити чоловіка і виключити його зі списків особового складу.

При цьому військова частина посилалася на позицію Верховного Суду у справі №160/2592/23 від 5 лютого 2025 року, відповідно до якої процедура призову є незворотною. Але апеляційний суд вирішив, що обставини справ різні, а висновок Верховного Суду не є підставою для відмови саме в цій справі.

Є й протилежний приклад.

13 квітня 2025 року було оприлюднено рішення апеляційного адміністративного суду у справі щодо заброньованого працівника. Суд визнав рішення ТЦК про його призов протиправним, тобто фактично погодився, що чоловіка не мали права мобілізувати. Однак у частині звільнення з військової служби суд відмовив.

Причина – суд зазначив, що закон не передбачає окремої підстави для звільнення військовослужбовця саме через «незаконну мобілізацію». Тобто визнання наказу ТЦК протиправним саме по собі не означає автоматичного звільнення людини з армії.

Таким чином, виникає досить незвична ситуація: суд може погодитися, що чоловіка із бронюванням мобілізували незаконно, але водночас не зобов’язати військову частину звільнити його.

Втім, рішення П’ятого апеляційного адміністративного суду від 3 червня 2025 року демонструє протилежний підхід. Суд прямо зазначив, що якщо незаконна мобілізація порушила права людини, зобов’язання військової частини звільнити її може бути ефективним способом захисту.

Ще один показовий приклад з’явився 21 липня 2026 року. Суд розглянув справу чоловіка, якого мобілізували попри чинну відстрочку через те, що відповідні відомості не були внесені до Реєстру. Суд дійшов висновку, що мобілізація в такій ситуації не є незворотною, та зобов’язав військову частину звільнити чоловіка.

Отже, судова практика демонструє дві різні позиції. В одному випадку – справа №400/11496/24, постанова від 3 червня 2025 року – чоловіка з чинним бронюванням не лише визнали незаконно мобілізованим, а й зобов’язали звільнити з військової служби.

В іншому випадку – рішення, оприлюднене 13 квітня 2025 року – суд погодився з незаконністю призову заброньованого чоловіка, але не побачив законної можливості звільнити його лише через скасування наказу ТЦК.

Тому сьогодні немає одностайного правила: «якщо ТЦК помилково мобілізував – суд обов’язково демобілізує».

Для суду важливо, чи була бронь або відстрочка чинною саме на момент мобілізації, чи була вона належним чином оформлена, чи мав ТЦК інформацію про неї та які саме вимоги заявляє позивач.

Фактично українська практика показує: оскаржити незаконну мобілізацію можливо, але результат залежить від конкретної справи та позиції суду. Вже є випадки, коли мобілізованих із бронюванням повертали зі служби, але є й рішення, де навіть незаконність призову не стала підставою для автоматичного звільнення.

Базовий iPhone 17 несподівано зрівнявся з флагманським Samsung Galaxy S26 Ultra у рейтингу камер. Обидва смартфони отримали однакові 157 балів, хоча належать до різних цінових категорій.

Особливо цікаво, що iPhone 17 є базовою моделлю Apple, тоді як Galaxy S26 Ultra – топовий смартфон Samsung із просунутою системою камер. Попри це, за підсумковою оцінкою DxOMark вони опинилися на одному рівні.

Водночас однаковий результат не означає повної ідентичності камер. Samsung робить ставку на універсальність, потужний зум і можливості зйомки на великій відстані. Apple, своєю чергою, традиційно сильна у відео, передачі кольорів та автоматичній обробці знімків.

Є між смартфонами й помітна різниця у вартості. iPhone 17 на 256 ГБ можна знайти приблизно від 37 700 грн, тоді як Galaxy S26 Ultra з 256 ГБ коштує близько 43 900 грн і вище залежно від магазину та комплектації.

Таким чином, різниця може становити понад 6 тисяч гривень. І саме це робить результат iPhone 17 особливо цікавим: покупець базового смартфона Apple отримує камеру, яка за оцінкою DxOMark зрівнялася з камерою значно дорожчого флагмана Samsung.

Втім, якщо потрібен саме максимальний зум і найбільша універсальність камер, Galaxy S26 Ultra все ще залишається сильним варіантом. А от за співвідношенням ціна/оцінка камери iPhone 17 виглядає дуже конкурентно.

Тож відповідь на питання, хто сьогодні №1, не така однозначна: за балами – нічия 157:157, але за ціною перевага на боці iPhone 17.