В Кіберполіції попередили батьків, якщо вони дозволяють дітям принижувати інших або знімати відео в негативному світлі, їм може загрожувати великий штраф, а в окремих випадках – навіть кримінальна відповідальність.

У підрозділі кіберполіції наголошують: контент, який діти публікують у соцмережах, часто виходить за межі “жартів”. Образливі відео, принизливі фото або пости з висміюванням однокласників чи вчителів можуть кваліфікуватися як кібербулінг.

Чому за це відповідають батьки

У випадках, коли правопорушення вчиняє неповнолітня особа, законодавство передбачає відповідальність саме для батьків або законних опікунів. Це пов’язано з тим, що дорослі зобов’язані контролювати поведінку дітей та їхню активність у цифровому середовищі.

Кіберполіція пояснює: якщо дитина систематично бере участь у приниженні інших, поширенні образливого контенту або кібербулінгу, це вже не сприймається як “дитячі жарти”. Такі дії можуть призвести до адміністративної відповідальності, зокрема штрафів, а у складніших випадках – до кримінальних проваджень, якщо є серйозна шкода потерпілим.

Також важливо, що “анонімність” у мережі не захищає від відповідальності. У більшості випадків особу автора контенту можна встановити.

Що робити, якщо ви стали жертвою

Не варто мовчати чи ігнорувати ситуацію. Дійте послідовно:

• зафіксуйте докази: зробіть скріншоти, збережіть посилання;
• подайте скаргу в соцмережі, де опублікований контент;
• повідомте батьків, вчителів або зверніться до поліції (102 чи 112).

Чим швидше відреагувати, тим більше шансів зупинити поширення і притягнути винних до відповідальності.

Поради для батьків:

Пояснюйте дитині, що будь-які фото, відео чи коментарі в інтернеті можуть мати наслідки в реальному житті. Важливо, щоб вона розуміла межу між жартом і приниженням іншої людини.

Слідкуйте за тим, як дитина поводиться в соціальних мережах, але без надмірного тиску – краще будувати довіру, щоб вона сама ділилася тим, що відбувається онлайн.

Перевірте налаштування приватності в акаунтах дитини та навчіть її обмежувати доступ до особистої інформації та контенту.

Поясніть, що участь у булінгу або поширення образливих матеріалів може мати серйозні наслідки не лише для інших, а й для неї самої та сім’ї.

Підтримуйте відкритий діалог: дитина повинна знати, що в разі конфлікту або тиску в мережі вона може звернутися до батьків без страху покарання.

У травні, за умови продовження воєнного стану, правила мобілізації в Україні залишаються без змін. Попри обговорення нових законодавчих ініціатив, наразі діють уже чинні норми. Порядок призову, як і раніше, визначається віком, військовим статусом та наявністю відстрочки.

Відповідно до закону про мобілізацію, до призовної категорії належать чоловіки віком від 18 до 60 років. Водночас ключову роль відіграє статус військовозобов’язаного.

Чоловіки до 25 років, які не служили і не перебувають у запасі, вважаються призовниками і не підлягають мобілізації. Вони можуть вступити до війська лише добровільно за контрактом.

Інша ситуація з тими, хто вже має військовий досвід або підготовку – вони отримують статус військовозобов’язаних і можуть бути мобілізовані навіть до 25 років.

Фактично основний мобілізаційний вік починається з 25 років. Саме з цього моменту чоловік, за відсутності відстрочки чи звільнення, може отримати повістку.

Граничний вік служби для більшості – 60 років, однак для офіцерів вищого складу він може сягати 65 років. Крім того, після 60 років можливе продовження служби за контрактом.

Хто підлягає мобілізації в першу чергу

Якщо чинні правила залишаться без змін, із 1 травня до служби насамперед залучатимуть:

• чоловіків 25-60 років без військового досвіду, якщо вони придатні за станом здоров’я та не мають відстрочки;
• осіб 18-60 років, які вже служили або перебувають у запасі, включно з офіцерами;
• громадян, яких раніше виключили з обліку за станом здоров’я, але повторно визнали придатними;
• чоловіків, що раніше мали статус «обмежено придатний» – його скасовано, і рішення тепер залежить від висновку медкомісії.

Отже, вирішальними залишаються не лише вік, а й військовий досвід, стан здоров’я та юридичні підстави для відстрочки або звільнення.