Через півтора місяці після китайської прем’єри фітнес-трекер Xiaomi Smart Band 11 дістався європейського ринку. Цього разу компанія випустила в продаж не лише базову модель, а й заряджену версію з NFC.

Базові характеристики гаджета залишилися колишніми: 1,72-дюймовий AMOLED-екран (212х520 пікселів, 60 Гц, до 2000 ниток), корпус товщиною 9,99 мм із захистом 5ATM та понад 150 спортивних режимів. Смарт-браслет відстежує пульс, рівень кисню в крові та стресу, а також якість сну.

Акумулятор ємністю 233 мАч забезпечує до 21 дня автономності (до 18 днів у NFC-версії, і до 6 днів з AoD у будь-якій з модифікацій). Smart Band 11 NFC підтримує Xiaomi Pay та сумісні банківські картки.

На ринку Європи гаджет продається в чорному, сріблястому та рожевому кольорах. Базова версія Xiaomi Smart Band 11 коштує €60, модифікація з NFC – €80.

Через тривалі відключення електроенергії українці дедалі частіше використовують бензинові та дизельні генератори. Однак вартість такого світла може шокувати, адже одна кіловат-година обходиться у десятки разів дорожче, ніж електроенергія зі звичайної мережі.

За даними NovaMax, у 2026 році орієнтовна собівартість електроенергії від бензинового генератора становить від 55 до 80 гривень за кВт·год. Для дизельних генераторів цей показник дещо нижчий – від 30 до 45 гривень.

Для порівняння, звичайний тариф на електроенергію для населення становить 4,32 гривні за кВт·год. Таким чином, використання бензинового генератора може обходитися майже у 19 разів дорожче.

Наприклад, якщо генератор витрачає один літр бензину на годину за ціною 90 гривень, то за 8 годин роботи доведеться витратити 720 гривень. За місяць щоденного використання витрати лише на пальне можуть досягти 21 600 гривень.

Водночас остаточна вартість залежить від потужності генератора, його навантаження та витрат пального. Крім того, власникам необхідно враховувати витрати на мастило, обслуговування та ремонт.

Таким чином, генератори залишаються ефективним рішенням під час відключень світла, однак їх регулярне використання може обернутися для українців витратами у десятки тисяч гривень щомісяця.

В Україні готують новий підхід до бронювання військовозобов’язаних, який може суттєво змінити правила для критично важливих підприємств. Відповідну ініціативу озвучив прем’єр-міністр України Сергій Корецький. Зокрема, пропонується дозволити підприємствам отримувати 100% бронювання за умови регулярного залучення частини працівників до військової служби.

Фактично це може означати перекладання частини відповідальності за мобілізацію на роботодавців. Водночас остаточний механізм ще не затверджений.

Як підприємства можуть зобов’язати віддавати працівників до армії

За словами Корецького, підприємства зможуть повністю бронювати працівників, якщо регулярно забезпечуватимуть добровільне залучення частини колективу до війська.

Наприклад, якщо на підприємстві працюють 100 військовозобов’язаних чоловіків, роботодавець може отримати можливість забронювати 90 із них, тоді як решта 10 будуть мобілізовані.

Саме такий умовний приклад навів політолог Ігор Рейтерович в інтерв’ю Radio NV. Однак конкретних квот уряд наразі не визначив.

Таким чином, підприємства фактично можуть опинитися перед вибором: забезпечити мобілізацію частини колективу або ризикувати бронюванням інших працівників.

Що буде з мобілізованими працівниками

Ініціатива також передбачає, що чоловік має заздалегідь знати, куди саме його направляють на службу та на який термін.

Крім того, за мобілізованими пропонують зберігати робоче місце та заробітну плату. Водночас збереження посади вже гарантоване статтею 119 Кодексу законів про працю України, а механізм збереження зарплати потребуватиме окремого врегулювання.

Остаточні умови нового підходу мають опрацювати Міністерство оборони, Міністерство економіки та представники бізнесу.

Чому виникають питання до такої ініціативи

Найбільше занепокоєння викликає можливість перекладання відповідальності за мобілізацію безпосередньо на керівників підприємств.

Адже роботодавцям потенційно доведеться визначати, яких спеціалістів залишати для забезпечення роботи, а кого можуть залучити до війська.

Крім того, втрата навіть кількох кваліфікованих працівників здатна негативно вплинути на виробництво, виконання державних замовлень та податкові надходження.

Таким чином, запропонований прем’єром механізм може перетворити бронювання на своєрідний обмін: підприємство забезпечує мобілізацію частини працівників, щоб зберегти від призову інших. Однак залишається головне питання – чи не перекладуть таким способом відповідальність держави на роботодавців і чи не постраждають від цього чоловіки, які сумлінно працюють та підтримують економіку України.