Донька військовослужбовця, який помер під час служби, домоглася у суді перерахунку одноразової грошової допомоги від Міністерства оборони України. Відомство раніше відмовило родині у виплаті 15 млн грн, призначивши значно меншу суму. Після розгляду справи суд зобов’язав Міноборони нарахувати позивачці 7,5 млн грн – половину від передбаченої суми.

Про це йдеться у рішенні Львівського окружного адміністративного суду, оприлюдненому в Єдиному державному реєстрі судових рішень у квітні 2026 року. За матеріалами справи, батько позивачки проходив військову службу та помер на початку січня 2024 року. Причиною смерті медики вказали захворювання, набряк головного мозку та гостре порушення мозкового кровообігу.

Після смерті військового його дружина та донька звернулися до Міністерства оборони із заявами про призначення одноразової допомоги у розмірі 15 млн грн. Однак їм погодили виплату лише 2,2 млн грн, поділивши цю суму порівну між двома заявницями. Донька померлого військовослужбовця не погодилася з таким рішенням і звернулася до суду, вимагаючи виплатити їй належну частку – 7,5 млн грн.

Позивачка наполягала, що смерть її батька була пов’язана із виконанням військового обов’язку. За її словами, гострий стан, який призвів до смерті, виник на 18-й день перебування військового у зоні бойових дій. Саме це, як зазначала донька солдата, дало підстави військово-лікарській комісії встановити причинний зв’язок захворювання зі захистом Батьківщини.

Справу розглядала суддя Роксолана Качур. Вивчивши матеріали провадження та позиції сторін, суд дійшов висновку, що твердження Міноборони про «природну смерть унаслідок захворювання» не враховує обставин справи, хронології подій та характеру медичного діагнозу.

У рішенні суду зазначено, що гостре порушення мозкового кровообігу за геморагічним типом, а також набряк головного мозку не можна розглядати як хронічну хворобу, яка поступово розвивалася в тилових умовах. Суд вказав, що йдеться про критичний стан, який міг бути спричинений фізичним виснаженням, тривалим психоемоційним напруженням, стресом та іншими чинниками, пов’язаними з перебуванням на лінії зіткнення.

Окремо суддя врахувала висновок ВЛК, яка встановила, що смерть військовослужбовця настала через захворювання, пов’язане із захистом Батьківщини.

У підсумку Львівський окружний адміністративний суд визнав належним способом захисту прав позивачки зобов’язання Міністерства оборони призначити та виплатити їй одноразову грошову допомогу як доньці загиблого військовослужбовця. Йдеться про 7,5 млн грн – половину від загальної суми 15 млн грн, передбаченої постановою Кабміну №168 від 28 лютого 2022 року та законом про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їхніх сімей. Уже виплачені кошти мають бути враховані під час перерахунку.

Кабінет міністрів України ухвалив рішення продовжити дію програми «Національний кешбек» ще на два роки – до 30 квітня 2028 року. Відповідну постанову №559 затвердила прем’єр-міністр Юлія Свириденко.

Згідно з документом, уряд підтримав пропозицію Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства щодо подальшої реалізації експериментального проєкту з 1 травня 2026 року. Програма діятиме протягом воєнного стану, але не довше ніж до кінця квітня 2028 року.

Мета ініціативи – підтримати українських виробників і стимулювати попит на товари та послуги вітчизняного походження. Уряд розраховує, що продовження програми допоможе посилити підтримку вітчизняного виробника, адже цим сервісом уже користуються майже 5 мільйонів осіб.

Для цього покупцям і надалі надаватиметься державна грошова компенсація за придбання продукції українського виробництва.

«Національний кешбек» реалізується в межах всеукраїнської економічної платформи «Зроблено в Україні».

Після завершення дії проєкту Міністерство економіки має протягом двох місяців підготувати та подати Кабінету міністрів звіт про результати програми. У документі також мають бути враховані можливі пропозиції щодо змін до законодавства.

В Україні під час мобілізаційних заходів групи оповіщення можуть працювати не лише у громадських місцях, а й на дорогах загального користування. Через це серед водіїв часто виникають питання: чи мають право працівники ТЦК зупиняти автомобілі, чи законне перекриття руху та хто ухвалює такі рішення.

Пояснення щодо цього під час години запитань до уряду у Верховній Раді надав заступник міністра оборони Іван Гаврилюк.

За його словами, зупинка автомобілів або тимчасове обмеження руху не є самостійним рішенням окремих працівників ТЦК та СП. Такі дії здійснюються на підставі рішень місцевих рад оборони для виконання мобілізаційних завдань.

Таким чином, працівники ТЦК мають право брати участь у зупинці автомобілів та обмеженні руху на дорогах, але не самостійно. Вони можуть робити це у складі спільних груп разом із представниками Національної поліції та за наявності відповідного рішення місцевої ради оборони.

Гаврилюк уточнив, що саме місцеві ради оборони визначають необхідність таких заходів. Тобто рішення про обмеження руху має офіційну підставу і не може ухвалюватися довільно на місці окремими працівниками ТЦК.

Окремо заступник міністра торкнувся питання використання бодікамер працівниками ТЦК. Він визнав, що у територіальних центрах є певна кількість відеореєстраторів, однак їх поки недостатньо, щоб забезпечити кожного співробітника індивідуальним пристроєм.

Водночас у Міноборони встановили правило: у кожній групі оповіщення, яка працює на дорогах або у громадських місцях, має бути щонайменше одна бодікамера.

Такі пристрої потрібні для відеофіксації спілкування з громадянами, перевірки військово-облікових документів та запобігання конфліктам. Записи можуть використовуватися у разі скарг або спірних ситуацій, пов’язаних із діями представників груп оповіщення.