У 2026 році українська влада може суттєво змінити правила в’їзду для іноземців. На тлі гострої нестачі кадрів уряд розглядає можливість спростити доступ на ринок праці для громадян країн Африки – навіть тих, які раніше вважалися «міграційно ризикованими».

Про такі плани заявили на рівні Офісу президента після наради щодо співпраці з африканськими державами. Міністерству закордонних справ та СБУ вже доручили переглянути відповідний список країн.

Кадровий голод штовхає на радикальні рішення

Ситуація на ринку праці критична: більшість компаній не можуть знайти працівників. Бізнес втрачає людей, економіка – темпи.

За оцінками Європейської Бізнес Асоціації:

• майже три чверті компаній відчувають дефіцит кадрів;
• країна втратила понад мільйон платників податків;
• у будівництві бракує до половини працівників.

На цьому фоні залучення іноземної робочої сили виглядає не просто варіантом, а необхідністю.

Україна програє конкуренцію за мігрантів

Сьогоднішні правила роблять Україну малопривабливою для іноземців. Легалізація тут дорожча і довша, ніж у сусідніх країнах. Бізнес змушений витрачати десятки тисяч гривень і проходити складні бюрократичні процедури.

У результаті компанії або відкладають найм, або шукають інші шляхи.

Безпека проти економіки

Втім, жорсткі обмеження мають причини. Частина іноземців використовує Україну як транзит: отримують документи і зникають з поля зору роботодавців.

Саме тому список «міграційного ризику», який охоплює близько 70 країн, досі залишається жорстким фільтром.

Його перегляд може спростити процедури, але водночас піднімає питання контролю та безпеки.

Що це означає для українців

З одного боку, економіка отримає шанс закрити критичні вакансії та відновити темпи. З іншого, конкуренція за робочі місця, особливо у сфері послуг, логістиці та будівництві, може зрости.

І головне питання, чи не стане це довгостроковою заміною українських працівників, які виїхали або не повернулися.

Україна стоїть перед вибором, відкриватися для світу, рятуючи економіку, чи зберігати обережність, думаючи про власних громадян. Очевидно одне, що рішення доведеться шукати між цими двома крайнощами.

В Україні розглядають можливість посилення мобілізаційних заходів за допомогою сучасних цифрових інструментів. Йдеться про використання державних реєстрів для встановлення місця перебування громадян та перевірки їхніх даних.

Як повідомляє адвокат Ярослав Куца, одним із перших кроків може стати аналіз інформації з демографічних баз. Це дозволяє уточнити базові відомості про особу, зокрема, її реєстрацію, статус та належність до військового обліку.

У подальшому дані можуть звірятися з податковими та пенсійними реєстрами. Таким чином можна встановити, чи має людина офіційні доходи, місце роботи або отримує соціальні виплати. Ця інформація потенційно може використовуватися для прийняття рішень територіальними центрами комплектування.

Окремий напрямок, аналіз фінансової активності. Через широке використання онлайн-банкінгу транзакції можуть залишати цифрові сліди, які частково відображають активність громадян. У разі необхідності допускається направлення офіційних запитів до банківських установ.

Водночас доступ до банківських даних регулюється законодавством, зокрема нормами щодо банківської таємниці. Контроль за цими процесами здійснює Національний банк України.

Експерти підкреслюють, що наразі йдеться лише про можливі інструменти, а не про їх повномасштабне застосування. Однак у разі зростання мобілізаційних потреб держава може розширити використання таких механізмів.