Президент України Володимир Зеленський підписав закон, який змінює підхід до підготовки громадян у сфері національного спротиву. Документ уже викликав хвилю запитань – чи означає це, що служити доведеться всім без винятку.

Йдеться насамперед не про мобілізацію, а про системну підготовку населення. Закон передбачає впровадження навчання з основ національного спротиву у школах, коледжах і університетах. Тобто базові знання та навички оборони мають отримувати практично всі громадяни ще під час навчання.

Окрім теорії, заплановані й практичні заняття – зокрема тренування на полігонах, у спеціалізованих центрах і на сучасних симуляторах. Для цього створюватимуть окремі Центри підготовки по всій країні.

Хто саме проходитиме підготовку

Фактично – всі категорії громадян у межах освітнього процесу. Водночас є винятки:

• люди з інвалідністю або ті, хто втратив працездатність, можуть бути звільнені від практичних занять;
• громадяни, чиї релігійні переконання не дозволяють користуватися зброєю, матимуть альтернативні формати навчання без «збройних» модулів.

Чи зобов’язує закон іти служити

Ключове питання – чи означає проходження такої підготовки обов’язкову службу. Відповідь – ні.

Закон про національний спротив не є законом про мобілізацію і сам по собі не змушує громадян вступати до війська. Він створює систему підготовки, щоб у разі потреби люди були готові діяти – як у складі сил оборони, так і в межах територіальної оборони чи цивільного спротиву.

Мобілізація, як і раніше, регулюється окремими нормативними актами і залежить від умов воєнного стану.

Що зміниться на практиці

Головна мета закону – зробити підготовку населення масовою та більш організованою. Влада розраховує, що це:

• підвищить готовність суспільства до кризових ситуацій;
• зменшить навантаження на армію;
• дозволить ефективніше використовувати ресурси держави.

Таким чином, закон не вводить «обов’язкову службу для всіх», але значно розширює коло людей, які проходитимуть базову підготовку до захисту країни.

Статус перебування у розшуку може стати перешкодою для бронювання працівника, навіть якщо роботодавець готовий оформити всі необхідні документи. Водночас закон передбачає кілька механізмів, які дозволяють зняти це обмеження – але кожен із них вимагає чіткої процедури.

Про це розповів адвокат Дмитро Головко у відео на своєму YouTube-каналі.

За його словами, один зі способів передбачає безпосередню взаємодію адвоката з ТЦК. У такому випадку представник отримує протокол про адміністративне правопорушення, після чого особа сплачує штраф. Після виконання цих умов розшук скасовується.

Інший варіант – звернення від підприємства, яке планує забронювати працівника. Юрист компанії надсилає до ТЦК відповідний лист із поясненням важливості співробітника та проханням вирішити питання розшуку. У результаті обмеження можуть бути зняті або після сплати штрафу, або за рішенням ТЦК.

Третій спосіб застосовується, якщо роботодавець не готовий діяти від свого імені. У такому разі адвокат може направити офіційне звернення до ТЦК, ініціювавши процедуру зняття розшуку.

Водночас, як наголосив юрист, уникнути штрафу не вдасться. Його доведеться сплатити у будь-якому випадку. Різниця полягає лише у послідовності дій: іноді штраф сплачують до зняття розшуку, а іноді – вже після того, як обмеження скасовано і видано відповідний протокол.

Народний депутат Данило Гетманцев вважає, що ситуація навколо територіальних центрів комплектування не лише не покращилась, а в окремих випадках навіть загострилася. Про це він заявив, коментуючи останні інциденти та суспільний резонанс довкола діяльності ТЦК.

За словами парламентаря, попри попередні доручення та публічні заяви щодо припинення так званої «бусифікації», очікуваних змін не відбулося. Більше того – нові випадки лише підсилюють недовіру громадян і провокують додаткову напругу в суспільстві.

Гетманцев наголошує, що ключова проблема полягає не у відсутності нових реформ чи нормативних змін, а у відсутності реальної відповідальності. Йдеться, передусім, про керівництво ТЦК, яке має відповідати за дії своїх підлеглих.

На його думку, кожен випадок можливих порушень повинен отримувати оперативну реакцію – від перевірок до конкретних кадрових рішень. Депутат виступає за жорсткіший підхід, який передбачає не формальні заходи, а реальні наслідки для винних.

Серед запропонованих кроків – швидкі службові перевірки, звільнення відповідальних осіб, а також інші форми відповідальності, передбачені законодавством. У деяких випадках, за його словами, можливе й направлення порушників до бойових підрозділів.

Окремо політик розкритикував практику обмежуватися гучними заявами та публічними презентаціями без реальних дій. Саме через це, вважає він, суспільство не бачить відчутних змін, попри численні обіцянки.

Тема діяльності ТЦК залишається однією з найбільш чутливих, адже будь-які інциденти швидко набувають розголосу. У такій ситуації, переконаний Гетманцев, необхідні швидкі та принципові рішення, щоб уникнути подальшого накопичення негативу.

На його думку, впровадження персональної відповідальності може суттєво змінити підхід до роботи ТЦК: керівники будуть змушені контролювати ситуацію більш ретельно, усвідомлюючи власну відповідальність за наслідки.

Водночас у військовому середовищі звучить дещо інша позиція. Зокрема, Кирило Буданов заявляв, що якщо громадяни не приходять до армії добровільно, ТЦК доводиться забезпечувати їхню доставку іншими методами. Це свідчить про певну різницю підходів між представниками політичного керівництва та військовими щодо вирішення проблеми.