В Україні знову активно обговорюють, чи вистачить місць у тюрмах, якщо держава почне жорсткіше карати ухилянтів, дезертирів та інших порушників закону. Це питання стало особливо актуальним на тлі посилення мобілізаційних заходів, перевірок військово-облікових даних та можливого перегляду бронювання працівників.
За даними, які раніше публікували українські ЗМІ з посиланням на відповідь Мін’юсту, у 2024 році на підконтрольній Україні території працювали 100 установ Державної кримінально-виконавчої служби. Вони могли розмістити 78 763 особи, тоді як фактично в них перебувала 44 861 людина. Тобто на той момент вільними залишалися близько 33 902 місця.
У 2026 році точної офіційної цифри щодо кількості вільних місць у тюрмах у відкритому доступі немає. Водночас правозахисники звертають увагу, що станом на 1 січня 2026 року в різних відповідях державних органів фігурували різні показники щодо кількості людей у місцях несвободи – від 32 004 до 34 925 осіб. Якщо порівнювати ці цифри зі старою загальною місткістю системи, теоретично вільними можуть залишатися десятки тисяч місць. Однак це лише орієнтовний розрахунок, а не офіційна статистика.
Одна з найгарячіших тем 2026 року – можливе зняття бронювання з частини чоловіків. До кінця літа бронь можуть втратити сотні тисяч військовозобов’язаних. Зараз, за офіційними даними, майже 1,4 мільйона чоловіків мають бронювання. Водночас, якщо армії щороку потрібно поповнювати особовий склад на сотні тисяч людей, сценарій перегляду броні для значної кількості працівників уже не виглядає фантастичним.
Після втрати бронювання такі чоловіки знову стають доступними для мобілізаційних процедур. Важливо й те, що перед оформленням броні багато військовозобов’язаних уже проходили військово-лікарську комісію. Міноборони пояснює, що під час воєнного стану рішення ВЛК про придатність до військової служби чинне протягом одного року.
Це означає, що якщо висновок ВЛК ще дійсний, ТЦК може використовувати його для подальших мобілізаційних дій. Зокрема, йдеться про вручення бойової повістки, яку можуть надсилати рекомендованим листом. У такому випадку важливо розуміти, що бойова повістка може вважатися врученим навіть тоді, коли людина фактично не отримала її особисто, а лист з повісткою повернувся до ТЦК без підпису адресата.
За ст. 336 Кримінального кодексу України ухилення від призову на військову службу під час мобілізації карається позбавленням волі на строк від 3 до 5 років. Тобто після проходження ВЛК, втрати броні та отримання бойової повістки ситуація для військовозобов’язаного може перейти вже не в адміністративну, а в кримінальну площину.
Водночас говорити про те, що влада зможе масово посадити всіх ухилянтів, порушників військового обліку чи тих, хто втратить бронювання, було б перебільшенням. Навіть якщо формально вільні місця в українських тюрмах є, пенітенціарна система має свої межі. Для утримання людей потрібні не лише камери, а й охорона, медичне забезпечення, харчування, конвоювання, суди, прокурори та персонал.
Реальнішим виглядає інший сценарій: штрафи, оголошення в розшук, примусове доставлення до ТЦК, вручення повісток і кримінальні справи проти тих, хто вже отримав бойову повістку та свідомо її проігнорував.
Отже, головна загроза для чоловіків у 2026 році полягає не в тому, що всіх одразу почнуть масово саджати до тюрем. Ризик у тому, що після втрати бронювання, чинної ВЛК і вручення бойової повістки ухилення може мати вже кримінальні наслідки – із покаранням від 3 до 5 років позбавлення волі.