Поки російські ракети та дрони знищують українську енергосистему, електромонтери ризикують життям, відновлюючи пошкоджені підстанції. Однак за роботу, від якої залежить електропостачання цілих міст, висококваліфіковані фахівці отримують лише 23 тисяч гривень на місяць. І найгірше, що одним із головних стимулів залишатися на такій роботі стало не гідне фінансове забезпечення, а бронювання від мобілізації.
Про це розповів народний депутат від «Слуги народу», член парламентського Комітету з питань енергетики Сергій Нагорняк в інтерв’ю Radio NV.
За словами депутата, він особисто спілкувався з електромонтерами шостого розряду, які займаються відновленням підстанцій НЕК «Укренерго» після російських обстрілів.
Один із працівників отримує 23 тисячі гривень на руки, інший – 27 тисяч. І це зарплати не початківців, а висококваліфікованих спеціалістів, які виконують складну та відповідальну роботу.
Нагорняк стверджує, що працівників утримує насамперед можливість отримати бронювання від мобілізації.
«Вони тримаються за цю роботу лише з однієї причини: НЕК Укренерго забезпечує їм стовідсоткове бронювання», – заявив депутат.
Водночас ідеться про людей, які мають забезпечувати власні родини. За словами Нагорняка, у працівників, із якими він спілкувався, по двоє дітей.
Фактично складається парадоксальна ситуація: люди, які відновлюють електропостачання після російських атак і виконують критично важливу для країни роботу, отримують зарплати, яких може ледве вистачати на базові потреби родини.
Для порівняння, якщо сім’я з двома дітьми орендує квартиру за 10-12 тисяч гривень на місяць, то із зарплати у 23 тисячі залишається лише 11-13 тисяч. І за ці гроші потрібно купувати продукти, оплачувати комунальні послуги, транспорт, одяг, ліки та забезпечувати потреби дітей.
У перерахунку це приблизно 367-433 гривні на день на всю родину. І це за умови, що немає непередбачених витрат та інших обов’язкових платежів. Звісно, ситуація може бути кращою, якщо другий із батьків також працює, проте для сім’ї з одним доходом такий бюджет означає постійну економію.
У результаті бронювання від мобілізації фактично перетворюється на головну перевагу роботи для частини працівників, тоді як зарплата відходить на другий план.
Виникає закономірне питання: скільки фахівців залишилися б на таких відповідальних і небезпечних посадах, якби не можливість отримати відстрочку?
Адже бронювання може втримати працівника, але не здатне прогодувати його сім’ю. І якщо держава вважає енергетиків критично важливими для країни, то їхня праця має відповідно оплачуватися, а не триматися лише на можливості уникнути мобілізації.