Чоловіка із серйозним психічним захворюванням мобілізували після того, як ВЛК визнала його придатним до військової служби. У медичних документах був зазначений діагноз «шизофренія, параноїдна форма, безперервний перебіг, виражений змішаний дефект, галюцинаторно-параноїдний синдром». Також представник чоловіка посилався на аутизм.
Чоловік мав тривалу історію психіатричного лікування. У 2020 році він проходив стаціонарне лікування, після чого перебував під диспансерним наглядом. У 2024 році знову лікувався та проходив обстеження. У вересні 2025 року в медичній карті був зафіксований діагноз шизофренії.
Попри це, 25 квітня 2026 року ВЛК визнала чоловіка придатним до військової служби. Наступного дня його призвали під час мобілізації та направили до військової частини.
Чоловік не погодився з рішенням. Його представник заявив, що медогляд провели поверхово, не врахували медичні документи та не направили його на додаткові обстеження. 13 травня чоловік подав скаргу на рішення ВЛК до 20 Регіональної військово-лікарської комісії та попросив провести повторний огляд.
Паралельно він звернувся до суду, вимагаючи скасувати наказ про мобілізацію, наказ про зарахування до списків особового складу та зобов’язати військову частину звільнити його зі служби.
Чому суд відмовив
Суд зазначив, що на момент мобілізації висновок ВЛК залишався чинним. 25 квітня чоловіка визнали придатним, а 26 квітня його мобілізували. На той момент рішення ВЛК не було скасоване чи визнане протиправним.
Суд також наголосив, що адміністративний суд не може самостійно визначати придатність людини до військової служби, оскільки це належить до компетенції ВЛК. Тому суд не оцінював, чи сумісний діагноз чоловіка з проходженням служби.
Важливо, що рішення суду не означає, що чоловіка визнали здоровим. Суд лише встановив, що на момент призову діяла постанова ВЛК про його придатність.
Щодо наказу військової частини суд зазначив, що вона не здійснювала призов і не визначала придатність чоловіка. Військова частина лише прийняла його після ухвалення відповідних рішень, тому підстав для скасування наказу про зарахування до списків особового складу суд не побачив.
Не задовольнив суд і вимогу про звільнення. Для цього потрібна конкретна законна підстава, передбачена статтею 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу». У цій справі чоловік не довів наявності такої підстави.
Рішення суду
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у справі №160/13120/26 повністю відмовив у позові. Мобілізацію та зарахування до списків особового складу не скасували, а військову частину не зобов’язали звільнити чоловіка.
Водночас суд не заперечив наявність у чоловіка психічного захворювання. Ключовим стало те, що на момент мобілізації висновок ВЛК про придатність був чинним.
Таким чином, справа показує: для оскарження мобілізації недостатньо лише підтвердити наявність захворювання. Важливо також довести порушення під час проходження ВЛК або домогтися скасування чи перегляду її висновку у встановленому порядку.