Мільйони українців, зокрема внутрішньо переміщені особи, сьогодні орендують житло. Держава це чудово знає, що за оцінками міжнародних організацій, від 3,7 до 4,6 млн ВПО проживають поза домом і понад половина з них змушені винаймати квартири чи будинки. Фактично ринок оренди став критично важливим для країни.
Втім, попри масштаб явища, податки з оренди житла сплачують одиниці. За даними Державна податкова служба України, у 2024 році лише близько 900 громадян офіційно задекларували доходи від здачі майна в оренду. Загальна сума сплачених податків, трохи більше 16 млн грн.
У владі відкрито визнають, нинішня модель оподаткування фактично штовхає ринок у «тінь». Ставка 18% ПДФО плюс 5% військового збору робить офіційне оформлення договорів економічно невигідним для багатьох власників. Як би парадоксально це не звучало, але за умов багатомільйонного ринку держава бачить у деклараціях лише сотні людей.
Саме тому у Верховна Рада України зареєстрували законопроєкт №15031, який пропонує кардинально змінити підхід до оподаткування оренди житла.
Що зміниться, якщо закон ухвалять
Документ передбачає внесення змін до Податковий кодекс України.
Ключова новація, зниження ставки податку на доходи фізичних осіб із 18% до 5% для доходів від здачі житла в оренду. Тобто податкове навантаження фактично зменшать більш ніж утричі.
Крім того, пропонується тимчасова пільга на період воєнного стану, з 1 квітня 2026 року і до 31 грудня року, в якому його буде скасовано, доходи від оренди житла не включатимуться до загального оподатковуваного доходу фізичної особи.
Орендодавці повинні будуть самостійно нараховувати і сплачувати податок щокварталу, протягом 40 календарних днів після завершення звітного кварталу.
Автори ініціативи розраховують, що зменшення ставки зробить легалізацію орендного бізнесу вигіднішою, ніж роботу в «тіні». У підсумку це має збільшити кількість офіційних договорів, підвищити рівень добровільного декларування доходів і водночас посилити правовий захист як орендодавців, так і орендарів.
Чи стане нова модель стимулом для мільйонів власників вийти з тіні, залежатиме від остаточної редакції закону та механізмів контролю. Але очевидно одне, що держава більше не ігнорує масштаби ринку оренди.