Все більше в ЄС лунають заклики повернути українських чоловіків на батьківщину, щоб вони стали на захист своєї країни. Водночас у Європі перебувають сотні чоловіків, які ухиляються від військової служби, а серед них є й ті, кого в Україні вже офіційно визнали дезертирами. Їхня присутність у Німеччині викликала хвилю політичних питань: чи планує німецький уряд їх повертати? Чи співпрацює ФРН з українськими органами для ідентифікації та екстрадиції?
Нещодавно німецький уряд офіційно відповів на ці запитання після звернення депутатів партії AfD, які цікавилися ситуацією. Вони хотіли знати, які правові підстави існують для повернення українських чоловіків, які втекли за кордон, та чи співпрацює Німеччина з Україною в цьому питанні.
Що відповів німецький уряд
1.Питання повернення та екстрадиції
Німеччина керується § 50, абзацом 1 Закону про перебування іноземців: іноземець має залишити країну, якщо він не має або втратив дозвіл на проживання. Якщо він не виїжджає добровільно, його можуть видворити.
Що стосується екстрадиції до України у звязку з ухиленням від військової служби, Німеччина пояснила, що для цього потрібен офіційний запит від України. Водночас, стаття 4 Європейської конвенції про екстрадицію правопорушників виключає військові кримінальні правопорушення, які не є загальнокримінальними. Іншими словами, дезертирів видавати не можна.
2.Чи займаються німецькі органи перевіркою таких випадків?
Ні. Федеральні органи не перевіряють українських чоловіків на предмет ухилення від служби. У разі надходження запиту про екстрадицію рішення ухвалює вищий земельний суд.
3.Співпраця з українськими органами
Німецький уряд підтвердив, що співпраці щодо ідентифікації військовозобов’язаних чи дезертирів немає. Також немає офіційних звернень від України щодо підтримки повернення таких осіб.
4.Роль Бундесверу
Жодної ролі у процесі перевірки або екстрадиції українських чоловіків військових зобов’язань Бундесвер не відіграє.
5.Політичні та правові обмеження.
Федеральний уряд зазначає, що рішення щодо повернення в кожному конкретному випадку ухвалює компетентний суд. Виконання рішень про повернення належить до компетенції федеральних земель.
Підсумки
Отже, німецький уряд фактично підтвердив, що повернення українських дезертирів чи військовозобов’язаних чоловіків до України не планується, юридичних механізмів для цього немає, і будь-які заклики політиків до депортації мають радше політичний, аніж реальний характер.
Ця відповідь є знаковою, оскільки стаття 4 Європейської конвенції про екстрадицію правопорушників чітко захищає українських чоловіків, які перебувають у Німеччині. Крім того, німецький уряд підтвердив, що немає перевірок, немає співпраці з Україною і немає планів щодо видачі українських громадян.
Усе це означає, що питання “повернення СЗЧ та військовозобов’язаних чоловіків” – це скоріше політичний хайп, ніж реально діюча ініціатива. Для українців у Німеччині це сигнал, що юридичних підстав для примусового повернення немає, а ситуація під контролем німецького законодавства та міжнародного права.