На четвертий рік війни все більше військових стають зліші на населення, яке живе мирне життя і не приймає безпосередньо участь в бойових діях. Це видно по останнім постам військових в соціальних мережах, а також навіть заявам вищого керівництва.
Наприклад, коли 5 квітня Росія завдала удар балістичною ракетою «Іскандер-М» із касетною бойовою частиною, яка забрала життя 18 людей, 9 з яких діти, військовий ЗСУ Андрій Батюков, висловився неоднозначно про цю подію.
У своїх соціальних мережах він заявив, що йому не шкода цільних, які гинуть на цій війні.
“Мені ніколи не шкода цивільних. Кожного разу, коли з них гине якась кількість людей, я запитую – скільки з них мають батька чи матір, чоловіка чи дружину, які служать?“ — написав він.
Цей допис викликав хвилю обурення в інтернеті, але сам військовий пояснив, що хотів донести до цивільних, якби вони згуртувалися і встали на захист батьківщини, або щось робили задля перемоги, то можливо смертей було б набагато менше.
Варто зазначити, що подібна риторика — не поодинока. Навіть високопосадовці висловлюють схожі настрої щодо тих, хто не бере участі у війні. Так, очільник ГУР Кирило Буданов у недавньому інтерв’ю заявив, що людина не може вважати себе справжнім українцем, якщо не воює або ж не допомагає фронту.
Можна згадати і слова Президента де він говорив: “в Україні не можна просто дихати повітрям. Ми у війні. Тому ти або працюєш, або воюєш”.
Ці й багато інших прикладів свідчать про глибокий розрив між військовими і цивільними. Війна створює свою реальність — без чітких законів та правил, де емоції часто беруть гору над розсудливістю. Тому певною мірою можна зрозуміти військових, які роками перебувають у пеклі бойових дій і бачать смерть кожен день.