Верховний суд опублікував на своєму сайті цікаву справу під час розгляду якої стало відомо, коли ухилення від мобілізації не карається законом.
Так, розглядаючи одну зі справ, колегія суддів дійшла висновку, що релігійна свобода має як зовнішній, так і внутрішній аспекти. Тому, щоб відмовитися від служби за релігійними переконаннями, потрібно довести приналежність особи до релігійної організації, а й продемонструвати наявність у неї релігійних переконань.
Таким чином, особа не буде притягнута до відповідальності за ухилення від призову, якщо підтвердить:
- Належність до релігійної організації, яка діє згідно з чинним законодавством, віровчення яких забороняє користуватися зброєю;
- Щирість віри виявляється не лише у словах, а й у послідовних діях.
Підставою такого висновку стала справа, в якій обвинувачений не надав доказів щодо своєї належності до релігійної організації. Також чоловік був призваним до армії уже майже пів року і після тривалої служби він зрозумів, що навернувся до віри. За цих обставин суд виріши, що чоловік не довів, що через свої релігійні переконання не може виконувати військові обов’язки.
Повний текст вироку та інші подробиці справи ще не оприлюднені, тому незрозуміло, які аргументи щодо релігійних переконань суд вважатиме дійсними. Але історія цікава.
Нагадуємо, що у Статті 35 Конституції України зазначено: “ніхто не може бути увільнений від своїх обов’язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань”.
Водночас, якщо виконання військового обов’язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов’язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою”.
Тобто чоловіка можуть залучити на роботу в підприємствах, в установах, організаціях, діяльність яких пов’язана з соціальним захистом населення, охороною здоров’я, захистом довкілля, будівництвом, житлово-комунальним та сільським господарством. Строк альтернативної служби є більшим за строк строкової у 1,5 рази.